трудове навчання 9 кл.

 21. 10. 2021 р. 

Майстер-клас " Гусак- пакувальник" шукаємо за посиланням: 

https://vseosvita.ua/library/majster-klas-do-proektu-gusak-pakuvalnik-347087.html

 20.10.2021 р.

                                     Вироби  для виготовлення на уроках

                                       трудового навчання

Бажаю успіхів!

29.12.2021 р.

Вишивання сувенірного рушничка

• Народна художня вишивка  України при єдиній стильовій основі надзвичайно різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності. Як  і будь який твір вишивка створюється з урахуванням таких характерних особливостей :

 

Розташування узору на полотні

 

Художнє  рішення:

 

Колоритність

 

Пропорційність елементів

 

3 далекого минулого прийшло до нас і рукоділля - рук діло - життя, плетіння, в'язання, вишивання, різьблення, ткацтво тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та "Іліаді" Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник X століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини . У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі.

Український вишиваний рушник з'явився приблизно п'ять сторіч назад.

За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).

Кожна дівчина з дитинства  мріяла бути нареченою, вдало вийти заміж та жити щасливо. Але рідко хто з вас знає ,що наші прабабусі вміли своє майбутнє щастя кодувати за допомогою вишивки.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитись рушниками. Готувати рушники - означало дбати про дівочий посаг. До їх виготовлення привчали ще з юного віку.

 

Перш ніж приступити до виконання практичної роботи візьміть собі на замітку:

• Не можна прикрашати рушники мережкою - життя буде «дирчавим».
• Не можна вишивати весільний рушник вночі – в цей час вишивають тільки магічні речі.
• Рушник – це шлях життя, тому полотнище повинно бути суцільно кроєним.
• На весільних рушниках не вишивають зозуль  – символ вдови та солов’я – символ холостого парубка.
• Рушник,  особливо під ноги,  використовують один раз.

 

До якості готового вишитого виробу ставляться такі вимоги:

1. На вивороті не повинно бути вузликів.

2. Верхні стібки хрестиків мають іти в одному напрямку.

3. Після прання виробу нитки не повинні полиняти (перед вишиванням нитки перевірити).

      

                                                                                       Хрестикові шви

Узори хрестиком перезнімають з таблиць чи виробів на міліметровий папір чи папір у клітинку. Щоб вишити узор, потрібно перемалювати йогорапорт. Рапорт – це частина узору, що повторюється. Кожна клітинка паперу відповідає хрестикові узору. Можна заштрихувати кольоровим олівцем клітинки – хрестики на малюнку, а можна в кожній клітинці кольором малювати хрестик.

 

 

Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,                                    

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узір

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздиків

Букетик нарвати,

І роботу любимую

Свою розпочати.

Ой, вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну Батьківщину,

Щоб сміялася сорочка

Гарними  квітками,

Щоб пишалась Україна

                                                                    Своїми майстрами.

  

Робоче місце вишивальниці

Щоб виконувати вишивку було зручно, потрібно правильно організувати робоче місце. Стіл повинен стояти так, щоб світло падало зліва. Інструменти та приладдя для вишивання необхідно зберігати в коробочках, зразки візерунків, кальку, копіювальний папір – в папці.

При вишиванні слід слідкувати за положенням тулуба, не сутулитись, не схиляти низько голову. Відстань від очей до роботи повинна мати в середньому 25-30 см.

Стілець підсувають до столу так, щоб можна було обпертись на його спинку.

 

Бажаю успіхів!

29.05. 2022 р.

 Компонування портфоліо проекту. Захист проєкту.

Реферат — це не твір, а огляд публікацій, доступних по заданій темі. Огляд, на відміну від твору, не вимагає ні фантазії, ні оригінальності мислення, ні вислову нових ідей. В рефераті можна приводити власні твердження і вислови, але це зовсім не обов'язково і доречно не у всіх розділах роботи.

Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.

Підготовка реферату: спочатку збираються початкові матеріали на задану тему (книги, статті, замітки, ілюстрації), а потім витяги з них групуються в тому порядку, який зручний авторові. Як і у всякій справі, успіх залежить від наявності початкових матеріалів і практичних навиків. З початковими матеріалами може дуже допомогти Інтернет, а з практичними навиками вам ніхто не допоможе, окрім вас самих.

Типи рефератів:

• Навчальні реферати – це, як правило, ті, які нам задають як самостійні роботи в школі. У них одна мета – навчити учнів працювати ефективно. Ефективність – це не об'єм, а максимум результату при мінімумі витрат сил і часу. Слід звернути увагу на особливість навчальних рефератів. Від них не вимагається практичної віддачі. Однак у тих, хто не навчився виконувати навчальні реферати, вже не буде ні часу, ні навичок для розробки практичних рефератів.
• Контрольні реферати використовують для перевірки готовності людини до виконання тієї або іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті автор представляє тему, то в контрольному рефераті він представляє себе (через своє представлення теми).
• Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони пов'язані з тим, що керівництву треба терміново вивчити якесь питання, а часу на це немає. Тоді завдання доручається помічникові (референтові, секретареві або фахівцеві). Глибину опрацьовування і час на розробку задає керівник, причому часу ніколи не буває достатньо, так що розгойдуватися і вчитися ніколи.
• Творчий реферат – це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати готуються для себе і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі у них, звичайно, є, причому дуже масштабні.

Структура реферату:

·         

o    

• Вступ.
• Основна частина.
• Висновки.
• Списки використаних літературних джерел.

Для остаточного завершення роботи над рефератом складають два розділи – вступ і висновки.

У вступі може бути самостійна тема – актуальність проблеми чи проекту. Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в рефераті для науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти нестандартно, тему вступу можна зробити більш різноманітною до змісту реферату.

• частину рефератів оформляють, як правило, у вигляді висновків. У висновках не варто розглядати ті питання чи положення, яких немає у тексті реферату. Отже, висновки можна швидко підготувати на основі готового матеріалу, особливо варто звертати увагу на висловлені думки чи короткі узагальнення, які є у змісті реферату. Ще важливо – висновки не повинні бути об’ємними, але обов’язково чіткими та лаконічними без зайвих відступів щодо актуальності теми дослідження.

Обов’язковою структурною частиною реферату є списки використаних літературних джерел. Бажано щоб було два списки літератури – один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший – додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.

Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи необхідно також правильно складати бібліографічний список. Джерелами для формування бібліографічного списку можуть бути:

• списки обов’язкової та рекомендованої літератури з навчальної дисципліни;
• бібліографічні списки в підручниках і монографіях з даної теми;
• предметні каталоги бібліотек;
• Інтернет-ресурси.

До бібліографії та списків літератури, що складають в рефераті чи до проектної роботи необхідно:

• розміщувати списки джерел за алфавітним порядком;
• вказувати рік видання;
• вказувати місце видання та видавництво, в якому вийшла книга;
• зазначити кількість сторінок в даній книзі чи монографії;
• якщо використовуються матеріали Інтернет-ресурсів, то необхідно вказати їхню електронну адресу, а також дату перегляду Веб-ресурсу.

Під час роботи над проектом написання реферату допомагає узагальнити теоретичні або наукові положення, систематизувати досвід вже відомих розробок або наукових праць з досліджуваної проблеми і, є складовою частиною портфоліо проекту.

Робота за комп’ютером

Розглянемо як необхідно компонувати зібрану інформацію, яка буде використана для розробки рефератів.

Спрощений («учнівський») спосіб каталогізації інформації для проекту, який виконують у наступній послідовності:

2. Завчасно перед підключенням до Інтернету створіть дев’ять папок на «Робочому столі» (комп’ютера) і назвіть їх найпростішими іменами: 1, 2, 3, 4, ..9.
3. Для створення папки клацають правою клавішею миші і вибором відповідної опції «Створити Папку».
4. Коли з’явиться значок з ім’ям «Нова папка», натисніть клавішу з цифрами від 1 до 9, а потім клавішу Enter.
5. В кожну з цих папок ми будемо складати корисні для проекту Web-сторінки з різних серверів. Під час переходу від одного сервера до іншого будемо відкривати для збереження сторінок кожну наступну папку.

Потім переглядаємо зібрану інформацію, відправляючи до корзини матеріал що не підходить.

Потім інформацію компонуємо в один великий за обсягом документ, який є робочою основою де будемо створювати реферат. Далі необхідно провести ревізію на предмет того, що є. Наступним кроком є більш докладна компоновка структури реферату відповідно до його теми.

Бажаю успіхів!

 31.08.2022р.

Вироби в етнічному стилі

Бажаю успіхів у творчості!

02. 01. 2023 р.

Основи біоніки у проектуванні

Спробуйте дати відповіді на питання, щоб пригадати вивчені раніше поняття:

1. Кінцевий результат обробки будь-якого об'єкту праці.
2. Сукупність усіх елементів (силует, форма, пропорція, колір, ритм, контраст, художній стиль), що характеризують виріб.
3. Тимчасове панування у певному суспільному середовищі тих чи інших смаків, що проявляються у зовнішніх формах побуту, особ­ливо в одязі.
4. Назва професії людини, яка розробляє художньо-конструкторські проекти, виконує об'ємно-просторове та графічне проектування із розробкою компонованих і композиційних рішень.
5. Спрощене зображення предмета, виконане від руки із дотриман­ням пропорцій.
6. « Кинутий уперед задум ».
7. Об'ємне матеріальне відображення, що дає відомості про особливості проектованого виробу.

Історія розвитку біоніки

Протягом багатьох віків люди вивчали, досліджували, пробували копіювати живу природу. Розглянемо бджолині соти. Вони являють собою десятки тисяч шестигранних призм, розміщених паралельними рядами. Соти ізотропні — їх міцність однакова в усіх напрямках. Кожен ряд комірок бджоли кладуть із «перев'язкою», як каменярі цегляну стіну. Тисячолітній досвід бджіл у створенні сотів успішно використовується архітекторами і будівельниками.

Японські кораблебудівники створили корабель, який копіював форму кита. Це дозволило на 25% підвищити швидкість судна при тій же потужності механізмів.

Оригінальну конструкцію «підземохода» розробив радянський інженер-конструктор. Для створення своєї машини він вивчив метод «роботи» крота — визнаного рекордсмена підземних проходів. Інший Інженер-конструктор розробив автомобіль без коліс, що стрибає, Ідею створення якого йому підказав кенгуру. Усе це є прикладами дизайнерської біоніки (біодизайну).

Біоніка, її суть і призначення

Отже, біоніка — це наука про використання знань конструкції та форм, принципів і технологічних процесів живої природи в техніці І виробництві. Основу біоніки складають дослідження з моделювання різних живих систем. Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена в ґрунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крони дерев. їх форма нагадує нам конус із вершиною вгорі, її використовують при проектуванні баштових споруд — це Ейфелева вежа в Парижі, радіовежа В. Г. Шухова в Москві, димові труби заводів, ГЕС, ТЕЦ та ін.

Біоніка в художньому конструюванні — це одночасно і наука, і мистецтво, це аналіз і синтез, пошук нового, оригінального.

Тваринний і рослинний світи підказують ідеї для художнього і технічного конструювання.  Тому найвідповідальніший момент у роботі дизайнера — дослідження живої природи. (Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, треті закручуються в спіраль.

Це дає їм можливість витримувати велике навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи  в техніку називається трансформацією.

Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції — напівзгорнутого трав'яного листка. Міцність, краса, легкість цієї споруди взяті з природи.)

Необхідність вивчення біологічних форм для художника-конструктора підкреслюється ще й тим, що вони масштабно виражені, конструктивно і функціонально зумовлені.

Гармонія краси й цілісності в природі — невичерпне джерело засобів гармонізації форми, до якого постійно звертались творці шедеврів мистецтва. До виконання природних форм необхідно підхо­дити творчо, інакше не вдасться досягти бажаного результату. Робота художника-конструктора із природними аналогами заключається не лише в простому порівнянні, а в пошуку методів і способів технічного моделювання біологічних процесів.

Значення моделей і макетів у проектуванні.

Макетування — це метод і процес об'ємного проектування виро­бів, їх частин та деталей. Макет — об'ємне матеріальне зображення, що дає наочне уявлення про особливості проектованого виробу.

Люди користуються не лише готовими матеріалами, створеними природою, а й створюють нові (надаючи їм певних корисних власти­востей), яких у природі не існує. Один із таких матеріалів — пінопласт. Його легко різати, проколювати, склеювати, з'єднувати нитками чи дротом, фарбувати. Тому обрізки пінопласту доцільно використовувати при виготовленні макетів. Для роботи з ним достатньо мати такі інструменти: олівець, косинець, циркуль, фальц лінійку, ніж, лобзик. Для склеювання деталей із пінопласту використовують казеїновий клей. Виготовляючи макет із пінопласту, матеріал спер­шу розмічають олівцем, а тоді вирізають по намічених лініях. Спо­сіб різання пінопласту нескладний: до наміченої лінії прикладають фальцлінійку, уздовж неї, несильно притискаючи, проводять кілька  разів кінцем ножа, який легко входить у пінопласт і розрізає його. Не можна зразу з одного притиску відрізати деталь: ніж може піти вбік від наміченої лінії. Перш ніж різати пінопласт, під нього потрібно обов'язково підкласти дошку.

Інший штучний пластичний матеріал, що використовується для  макетування, — пластилін. Його основа — біла глина, у яку додають гліцерин, вазелін та інші речовини, що не засихають. Додавання до пластиліну воску надає йому властивість затвердівати при кімнатній температурі та розм'якшуватися від тепла рук. Необхідний колір пластилін отримує від штучних фарбників. Для підігріву пластиліну використовують металеву ванну з лампами із дзеркальними відо­бражувачами на штативі. При роботі з пластиліном використову­ють спеціальні інструменти: циклі — прямокутні стальні пластини різної довжини, заточені під прямим кутом, шкребки — пластини прямокутної форми під гострим кутом, на другому боці можуть бути надсічки (для швидкого зняття пластиліну, формування сферичних поверхонь використовують фігурні, круглі і прямокутні шкребки).

Текстильні матеріали. При роботі з тканиною технологічні опера­ції аналогічні операціям, що використовуються при роботі з папером і картоном. Необхідні інструменти — наперсток, булавки, сантиме­трова стрічка, ножиці, голки, нитки, олівці, крейда, лінійка. При виборі тканини необхідно враховувати те, що різні види тканини мають різні властивості (зминальність, драпірувальність, міцність, водотривкість, обсипальність тощо). Перед вирізанням деталей тканину розмічають за допомогою простого олівця чи крейди (або ж за допомогою копіювального паперу, способом припороху та ін.), і з вирізаних деталей виготовляють макет.

Бажаю успіхів у творчості!

26.10.2023 р.

 Захист проєкту 

1)    З яких етапів складається виконання проекту на уроках трудового навчання?

2)    В чому полягає особливість підготовчого етапу? Які завдання ми виконуємо на цьому етапі?

3)    Які джерела інформації ми використовували при підготовці до виконання проекту?

4)    Які завдання ми виконуємо на конструкторському етапі виконання проекту?

5)    Які конструкторські документи вам відомі? В чому полягає відмінність між кресленням та ескізом виробу? Що таку технологічна картка виробу?

6)    Які завдання виконуються на технологічному етапі?

7)    Для чого ми проводимо розмічання? Які способи розмічання вам відомі? Які інструменти використовуються для розмічання деревини?

8)    Для чого призначена операція пиляння деревини? Які інструменти використовуються для пиляння? З яких частин складається лучкова пилка? Чому у лобзика полотно тоненьке? Для чого призначена пилка-наградка? Пилка-наградка використовується для ненаскрізного пиляння.

9)    В чому полягає особливість стругання деревини? Для чого його проводять? Які інструменти використовуються для ручного стругання? Пригадайте будову стругальних інструментів. В чому полягає відмінність між рубанком та шерхебеле.

10) Які інструменти використовуються для ручного свердління деревини?

11) Для чого проводиться шліфування виробів з деревини? Що для цього використовується?

12) Які види художньої обробки деревини вам відомі? Які з них характерні для нашого регіону?

13)  Що ми робимо на заключному етапі виконання проекту? Які вимоги ставляться до виготовленого виробу?

 

Техніко-технологічні вимоги до виробу 

 Виріб, який конструюють повинен мати відповідні показники якості: функціональність, ергономічність, технологічність.

Функціональність виробу – це один з принципів конструювання, який полягає у тому, що створений об’єкт повинен виконувати певні функції (тобто бути рухливим, нерухомим або рухатись у повітрі, переносити вантаж на певну відстань тощо). Однак при цьому конструктор враховує конкретне оточення, в якому знаходиться об’єкт. Отже не можна проектувати об’єкт не знаючи де він буде знаходитись. Форма виробу повинна відповідати за його змістом. Не можна наприклад малорухомим об’єктам надавати форму стрімкого руху і навпаки.

Ергономіка – наука, що вивчає функціональні можливості і особливості людини у трудових процесах з метою створення найкращих умов для поєднання діяльності людини і техніки. Головною вимогою ергономіки до будь-якого об’єкту є зручність цього виробу для користування людиною.

Технологічним вважають такий виріб, який розроблений з максимальним використанням вже існуючих типових вузлів, з’єднань, деталей тощо. До технологічності відносять також можливість використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у виготовленні об’єкту.