21. 10. 2021 р.
Етапи проектування
Виконання будь-якої роботи, особливо творчої, відбувається за певним планом. Виконується необхідна документація та подається необхідна інформація про процес створення виробу. Ця діяльність має назву – проект.
На виробництві під проектом розуміють сукупність документації, яка необхідна для реалізації задумки. Над виробничим (промисловим) проектом працюють фахівці: інженери, дизайнери, технологи, економісти тощо. Виробничий проект – це комерційний продукт, який можна продавати та купувати.
Навчальний проект передбачає не лише створення ідей, документації, а й виготовлення та випробування виробу.
Проект передбачає створення ідеї нового виробу, виготовлення його та оформлення відповідної документації. Виконання проекту визначається етапами та стадіями проектування. Коротко розглянемо їх.
На першому етапі, організаційно-підготовчому, виконується підготовча робота до виконання творчої роботи та виготовлення виробу. Визначається завдання (виріб) для проектування та доцільність виконання проекту. Формулюються вимоги до проектованого виробу. Створюється банк ідей та пропозицій.
На конструкторському етапі виконується основна творча діяльність: вироблення власних ідей та вибір остаточного варіанту, розробка ескізів та креслень деталей, розробка ескізів оздоблення, розробка технологічного процесу у вигляді таблиць.
Третій етап, технологічний, передбачає виготовлення виробу згідно плану виконання роботи та технологічної послідовності виготовлення деталей та виробу в цілому. Під час виконання етапу в технологічну послідовність можуть вноситися необхідні корективи, які зазначаються у відповідному місці. Корективи можуть вноситися відносно інструментів та пристосувань, більш раціональної послідовності тощо.
Останній етап, заключний, найменший за обсягом часу. По-перше, слід виконати випробування виготовленого виробу на відповідність поставленим вимогам та написати висновок. По-друге, відбувається презентування проекту та підводяться підсумки.
Етапи та стадії проектування
Перший етап – організаційно-підготовчий.
Стадії:
· розробка плану виконання проекту;
· пошук виробу;
· обґрунтування проекту на виріб;
· формування банку ідей.
Другий етап – конструкторський.
Стадії:
· вироблення ідей та варіантів;
· складання ескізного малюнка остаточного варіанту виробу;
· виконання ескізів деталей проектованого виробу;
· вибір конструкційних матеріалів;
· розробка технологічної послідовності виготовлення виробу;
Третій етап – технологічний.
Стадії:
· виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культури праці.
Четвертий етап – заключний.
Стадії:
· порівняння і випробування проектованого виробу, порівняння виготовленої конструкції із запланованою.
- презентація творчої діяльності та проектовано виробу.
Нижче наведемо орієнтовний зміст проекту (пояснювальної записки, документації).
Варіант 1.
Зміст
1. Організаційно-підготовча частина
1.1 Історичні відомості
1.2 План виконання проекту
1.3 Обґрунтування проекту на виріб
1.4 Створення банку ідей та виробів-аналогів
1.3. Аналіз виробів-аналогів
2. Конструкторська частина
2.1 Складання ескізного малюнка та ескізів деталей остаточного варіанту виробу, складання композиції виробу,
2.2 Вибір конструкційних матеріалів
2.3 Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу,
3 Заключна частина
3.2 Економічний розрахунок.
3.3 Порівняння і випробування проектованого виробу. Висновки.
Варіант 2.
Зміст
1. Вступна частина
1.1 Історичні відомості
1.2 План виконання проекту
1.3 Вимоги до проектованого виробу
2. Основна частина
2.1 Аналіз виробів-аналогів
2.2 Конструювання власного виробу
2.3 Технологічна послідовність виготовлення виробу
2.4 Розрахунок собівартості виробу
3. Висновки
4. Додатки
Слід відмітити, що запропоновані варіанти змісту є орієнтовними і можуть містити зміни. Деякі пункти змісту за потреби слід укрупнювати, деякі, навпаки, розбивати на більш дрібні підпункти.
20.10.2021 р.
Регіональні особливості оздоблення виробів вишивкою.
Розрахунок місця розташування вишивки.
Види вишитих виробів.
Основною функцією вишивки як упродовж віків, так і зараз, є оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори: перемітки, очіпки, хустки, стрічки, чоловічі шапки; плечовий одяг: жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг: кожухи, безрукавки, свити, спідниці та ін.
Сьогодні художнє вишивання також широко і різноманітно застосовується для оздоблення одягу і сучасного інтер’єру. Найбільше підлягає оздобленню дитячий одяг, жіноча білизна, сорочки, блузки, предмети побуту (рушники, серветки, штори, постільна білизна, декоративні наволочки та ін.). Поряд з традиційними атрибутами оздоблення житла постійного розвитку набуло мистецтво виготовлення тематичних панно з вишитими портретами видатних людей, зображенням пам’ятних дат, державної символіки.
Регіональні особливості оздоблення виробів вишивкою.
В Україні вишивка поширена скрізь, але кожний район, навіть село, мали свої улюблені кольори, свої місцеві візерунки й традиційну техніку виконання. Коли б зібрати разом жінок з різних областей України і подивитися, як у них вишиті сорочки, то одразу стане очевидним величезне розмаїття української вишивки.
Так, на Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, інколи – рослинно-геометризованим орнаментом. Основний колір вишивок – червоний, який доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого.
Для Чернігівщини характерні геометричні візерунки, в яких переважають червоний та білий кольори або червоний та синій на білому тлі виробу.
Полтавщина славиться вишуканими за конфігурацією геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Надзвичайно гарні однотонні сорочки вишиті відбіленими нитками. Не менш оригінальні полтавські рушники, оздоблені композиціями вазонів тощо.
Своєрідною вишивкою здавна відома Волинь. Тут поширені геометричні мотиви. Іноді вони поєднуються з рослинними мотивами. Кольорова гама стримана, монохромна, основний колір – червоний, часом доповнюється вкрапленням чорного, синього або зеленого.
На Поділлі, Буковині та Покутті поширені геометричні мотиви. Поширені також композиції зі стилізовано-рослинними мотивами. Поширеною у цих регіонах є вишивка білим по білому, суцільним червоним, вишневим або чорним кольором.
Для Львівської області характерні рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними. Колорит вишивок насичений, дзвінкий, утворений сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої барв.
На Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометричних, іноді рослинно-геометризованих мотивів та багатством колориту. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв: чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, блакитної, фіолетової та зеленої.
На території Лемківщини поширені вишивки з перевагою рослинних мотивів. Це симетрично розташовані галузки з листків, квітів, пуп’янків. Кольорова гама стримана, побудована на поєднанні основної червоної барви з незначною кількістю темно-синьої або чорної. Іноді вони доповнюються зеленим, фіолетовим та жовтим кольорами.
Традиційними для Бойківщини є стрічкові композиції, утворені провідним мотивом – ромбом та підпорядкованими йому квадратами, ламаними лініями, трикутниками, зубцями, розетами. Стилізовано-рослинний орнамент утворюється вазонковими мотивами, галузками з чотирьох, шести, восьмипелюсткових квітів, листків та ін.
Знаки і символи в українській вишивці (сонця, води, берегині, продовження життя тощо).
Люди здавна відображали явища природи, окремі поняття умовними знаками-символами. Наприклад, коло – сонце, символ життя, хрест – людина, вогонь. Жіноча фігура символізувала богиню життя. Окремі ознаки – символи не тільки прикрашали житло, одяг та предмети побуту, але повинні були охороняти, захищати, оберігати від злих духів, приносити щастя. Тому називали їх оберегами.
Визначення місця розташування візерунка на виробі
Вдалий вибір візерунка майже завжди є запорукою успіху у вишиванні. Тому, починаючи вишивати, необхідно зробити точний і чіткий візерунок (розрахувати його місце знаходження). Вибір візерунка і побудова композиції мають узгоджуватися із призначенням і особливостями виробу. Вишивка повинна прикрашати його і не заважати практичному призначенню.
Композицію візерунка у вишитих виробах створюють у вигляді орнаментучи з окремих елементів. Елементи візерунку мають відповідати один одному і основній темі вишивки.
Візерунок на вишитих виробах може розташовуватися по краю у вигляді кольорової візерункової смуги, по центру, у його кутах чи по периметру. Загалом, виріб має мати композиційний центр. Він розміщується в тій частині виробу, яка привертатиме найбільшу увагу.
Бажаю успіхів!
29.12.2021 р.
Вишивання сувенірного рушничка
Основи побудови композиції у вишивці
- Орнамент.
Види орнаментів. Рапорт.
Більшість явищ природи є циклічними, це у вишивці знайшло відображення у їх
специфічному зображенні, яке отримало назву орнаменту.
Орнамент – це декоративна композиція, утворена з правильного чергування геометричних
чи стилізованих зображень реальних предметів.
За змістом елементів орнаменти поділяють наступним чином.
Геометричний орнамент складається з поєднаних у кольорі
простих геометричних елементів, які чітко чергуються.
Рослинний орнамент складається з рослинних елементів:
декоративно-стилізованих квітів, листя, гілок, пуп’янків тощо.
Зооморфний орнамент характеризується орнаментальними
композиціями, як реалістичними, так і більш умовними – стилізованими птахами,
тваринами, рибами, силуетом людини тощо.
Пейзажний орнамент характеризується реалістичним або стилізованим
зображенням мотивів природи, архітектурних пам’яток тощо.
Можуть бути і комбіновані орнаменти, які включають в
себе різноманітні елементи.
Рапорт – елемент набірного орнаменту, що багаторазово повторюється.
- Композиція
вишивки. Поєднання в композиції вишивки візерунка, кольорової гами, технік
вишивання, фактури матеріалу.
Вибираючи чи створюючи зразок вишивки, важливо знайти художню єдність,
зробити красивою не лише саму вишивку, а головне, прикрасити предмет в цілому,
зберегти його красу у співіснуванні з іншими предметами. Для цього необхідно
перш за все урахувати, щоб кольори вишивки контрастно чи тонально, але
обов’язково гармонійно сполучалися між собою, добре поєднувалися з фоном, на
якому вишиті, і приємно вписувалися у загальний колорит предмета, на якому
зроблена вишивка.
Композиція вишивки – це творче об'єднання в єдине ціле окремих
образотворчих елементів візерунку за змістом, кольоровою гамою, характером
ліній, силуетів і форм.
Візерунок – малюнок, що утворюється переплетінням ліній, фігур, сполученням
кольорів. Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів.
- Стилізація
реальних форм. Ескіз візерунка для вишивання.
Типовою рисою вишитого узору є стилізоване представлення його.
Стилізація – це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім
узагальненням, виявленням його умовних декоративних якостей.
Графічне зображення створеного чи підібраного узору для вишивання
конкретного виробу називається ескізом візерунку.
- Кольори
у вишивці. Символічне значення кольору в українській вишивці.
Кольорове вирішення композиції визначається так, щоб фон вишивки не був
яскравіший за малюнок.
Існує ряд кольорів, які символізують той чи інший настрій на вишивці. Їх
поєднання і дає настрій, а головне за ними можна прочитати, яку ідею хотіла
закласти майстриня. Зазвичай використовуються наступні основні кольори:
білий – використовується для вишивання мережок. Білий колір джерело
чистоти, цнотливості, святості;
зелений – колір рослин, є символом весни і молодості;
жовтий – є символом нічних світил місяця і зірок, але в той же час
вважається кольором розлуки;
синій – колір неба і води. Є символом очищення, душевного спокою та
позбавлення від хвороб;
червоний – цей яскравий гарний колір означає радість, пристрасть, любов і
життєлюбність;
чорний – символізує землю, а земля, як усім відомо, з української
літератури, це годувальниця.
Є ще один колір, жовтогарячий. Цей колір хоча і має щось
спільне з жовтим, але значення у нього зовсім інше. Він символізує багатство,
золото, пшеницю і мед.
Процес виготовлення вишитого виробу
Види вишивальних швів: поверхнево-нашивні («штапівка», «хрестик»,
«занизування» тощо) та прозорі (мережка: «одинарний прутик», «подвійний
прутик», «роздільний прутик»), лічильна гладь (пряма, коса,
качалочки) та вільна гладь (художня, декоративна, біла).
Для української народної вишивки характерним є застосування великої
кількості швів вишивання.
Шви, які виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи або
вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Наприклад,
хрестик, гладь, занизування, штапівка тощо.
Якщо частину ниток з тканини висмикують чи вирізають, то такі техніки
називають прозорими. Наприклад, мережки. Виконується мережка на
місці висмикнутих з тканини ниток. Існує велика кількість різноманітних
мережок: мережка «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»
тощо. Ажурні візерунки мережок виконують переважно нитками в
тон тканини, однак інколи застосовують і кольорові.
Якщо вишивання виконують за точним розрахунком ниток на тканині, то такі
шви називаються лічильними. При оздобленні виробів українською
народною вишивкою часто використовують лічильну гладь. Вона може бути прямою,
косою або качалочковою. Пряма гладь характеризується тим, що стібки розташовані
паралельно один до одного та до ниток основи чи піткання. Коса гладь –
стібки розташовані по діагоналі. Качалочкова гладь – кожен
стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює
однакову кількість ниток тканини. Стібки вишивають тільки вертикально.
Якщо вишивання виконують за попередньо нанесеним контуром малюнка на
тканину, то така техніка називається вільною. До вільної гладі
відносять декоративну, художню, білу. Декоративна гладь у свою
чергу може бути односторонньою, двосторонньою, полтавською і т. д. Особливістю
вишивання художньою гладдю є те, що вона виконується нитками різних кольорів. А
вишивання білою гладдю здійснюється, як правило, нитками білого кольору.
«Хрестик» – один з найпоширеніших швів вишивання. Виконувати хрестик краще на
тканинах з полотняним переплетенням, але вишивають і на тканинах з не
полотняним переплетенням. У такий спосіб використовують трафарет або
канву .
- Вибір
виробу та візерунка для вишивання. Визначення місця розташування візерунка
на виробі.
Вдалий вибір малюнка майже завжди є запорукою успіху у вишиванні. Тому,
приступаючи до занять вишивкою, необхідно зробити точний і чіткий малюнок.
Вибір малюнка і побудова композиції мають узгоджуватися з призначенням і
особливостями виробу. Вишивка повинна прикрашати його і не заважати практичному
призначенню.
Композиція візерунку у вишитих виробах створюється у вигляді орнаменту чи з
окремих елементів.
Візерунок на вишитих виробах може розташовуватися по краю у вигляді
кольорової візерункової смуги, по центру, у його кутах чи по периметру.
Вишивання сувенірного рушничка
Основи побудови композиції у вишивці
- Орнамент.
Види орнаментів. Рапорт.
Більшість явищ природи є циклічними, це у вишивці знайшло відображення у їх
специфічному зображенні, яке отримало назву орнаменту.
Орнамент – це декоративна композиція, утворена з правильного чергування геометричних
чи стилізованих зображень реальних предметів.
За змістом елементів орнаменти поділяють наступним чином.
Геометричний орнамент складається з поєднаних у кольорі
простих геометричних елементів, які чітко чергуються.
Рослинний орнамент складається з рослинних елементів:
декоративно-стилізованих квітів, листя, гілок, пуп’янків тощо.
Зооморфний орнамент характеризується орнаментальними
композиціями, як реалістичними, так і більш умовними – стилізованими птахами,
тваринами, рибами, силуетом людини тощо.
Пейзажний орнамент характеризується реалістичним або стилізованим
зображенням мотивів природи, архітектурних пам’яток тощо.
Можуть бути і комбіновані орнаменти, які включають в
себе різноманітні елементи.
Рапорт – елемент набірного орнаменту, що багаторазово повторюється.
- Композиція
вишивки. Поєднання в композиції вишивки візерунка, кольорової гами, технік
вишивання, фактури матеріалу.
Вибираючи чи створюючи зразок вишивки, важливо знайти художню єдність,
зробити красивою не лише саму вишивку, а головне, прикрасити предмет в цілому,
зберегти його красу у співіснуванні з іншими предметами. Для цього необхідно
перш за все урахувати, щоб кольори вишивки контрастно чи тонально, але
обов’язково гармонійно сполучалися між собою, добре поєднувалися з фоном, на
якому вишиті, і приємно вписувалися у загальний колорит предмета, на якому
зроблена вишивка.
Композиція вишивки – це творче об'єднання в єдине ціле окремих
образотворчих елементів візерунку за змістом, кольоровою гамою, характером
ліній, силуетів і форм.
Візерунок – малюнок, що утворюється переплетінням ліній, фігур, сполученням
кольорів. Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів.
- Стилізація
реальних форм. Ескіз візерунка для вишивання.
Типовою рисою вишитого узору є стилізоване представлення його.
Стилізація – це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім
узагальненням, виявленням його умовних декоративних якостей.
Графічне зображення створеного чи підібраного узору для вишивання
конкретного виробу називається ескізом візерунку.
- Кольори
у вишивці. Символічне значення кольору в українській вишивці.
Кольорове вирішення композиції визначається так, щоб фон вишивки не був
яскравіший за малюнок.
Існує ряд кольорів, які символізують той чи інший настрій на вишивці. Їх
поєднання і дає настрій, а головне за ними можна прочитати, яку ідею хотіла
закласти майстриня. Зазвичай використовуються наступні основні кольори:
білий – використовується для вишивання мережок. Білий колір джерело
чистоти, цнотливості, святості;
зелений – колір рослин, є символом весни і молодості;
жовтий – є символом нічних світил місяця і зірок, але в той же час
вважається кольором розлуки;
синій – колір неба і води. Є символом очищення, душевного спокою та
позбавлення від хвороб;
червоний – цей яскравий гарний колір означає радість, пристрасть, любов і
життєлюбність;
чорний – символізує землю, а земля, як усім відомо, з української
літератури, це годувальниця.
Є ще один колір, жовтогарячий. Цей колір хоча і має щось
спільне з жовтим, але значення у нього зовсім інше. Він символізує багатство,
золото, пшеницю і мед.
Процес виготовлення вишитого виробу
Види вишивальних швів: поверхнево-нашивні («штапівка», «хрестик»,
«занизування» тощо) та прозорі (мережка: «одинарний прутик», «подвійний
прутик», «роздільний прутик»), лічильна гладь (пряма, коса,
качалочки) та вільна гладь (художня, декоративна, біла).
Для української народної вишивки характерним є застосування великої
кількості швів вишивання.
Шви, які виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи або
вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Наприклад,
хрестик, гладь, занизування, штапівка тощо.
Якщо частину ниток з тканини висмикують чи вирізають, то такі техніки
називають прозорими. Наприклад, мережки. Виконується мережка на
місці висмикнутих з тканини ниток. Існує велика кількість різноманітних
мережок: мережка «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»
тощо. Ажурні візерунки мережок виконують переважно нитками в
тон тканини, однак інколи застосовують і кольорові.
Якщо вишивання виконують за точним розрахунком ниток на тканині, то такі
шви називаються лічильними. При оздобленні виробів українською
народною вишивкою часто використовують лічильну гладь. Вона може бути прямою,
косою або качалочковою. Пряма гладь характеризується тим, що стібки розташовані
паралельно один до одного та до ниток основи чи піткання. Коса гладь –
стібки розташовані по діагоналі. Качалочкова гладь – кожен
стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює
однакову кількість ниток тканини. Стібки вишивають тільки вертикально.
Якщо вишивання виконують за попередньо нанесеним контуром малюнка на
тканину, то така техніка називається вільною. До вільної гладі
відносять декоративну, художню, білу. Декоративна гладь у свою
чергу може бути односторонньою, двосторонньою, полтавською і т. д. Особливістю
вишивання художньою гладдю є те, що вона виконується нитками різних кольорів. А
вишивання білою гладдю здійснюється, як правило, нитками білого кольору.
«Хрестик» – один з найпоширеніших швів вишивання. Виконувати хрестик краще на
тканинах з полотняним переплетенням, але вишивають і на тканинах з не
полотняним переплетенням. У такий спосіб використовують трафарет або
канву .
- Вибір
виробу та візерунка для вишивання. Визначення місця розташування візерунка
на виробі.
Вдалий вибір малюнка майже завжди є запорукою успіху у вишиванні. Тому,
приступаючи до занять вишивкою, необхідно зробити точний і чіткий малюнок.
Вибір малюнка і побудова композиції мають узгоджуватися з призначенням і
особливостями виробу. Вишивка повинна прикрашати його і не заважати практичному
призначенню.
Композиція візерунку у вишитих виробах створюється у вигляді орнаменту чи з
окремих елементів.
Візерунок на вишитих виробах може розташовуватися по краю у вигляді
кольорової візерункової смуги, по центру, у його кутах чи по периметру.
29.05. 2022 р.
Маркетингові дослідження. Розроблення реклами
«Маркетинг — це розв'язання проблем ваших
клієнтів із вигодою для себе» (Рендел Чепмен).
«Маркетинг — це вміння розуміти клієнта,
побачити мету, досягти її, завжди пам'ятаючи про те, що в підсумку має
потовщати гаманець» (Сергій Васильєв).
«Маркетинг — це спроба уявити, чого хочуть
люди, щоб дати їм це (Шеллі Лазарус).
1. Цілі маркетингових досліджень.
Сьогодні для того щоб одержати інформацію
про ринок будь-яке підприємство змушене проводитимаркетингові дослідження (від англ. market — ринок).
Маркетингові дослідження необхідні підприємствам не тільки для залучення нових
клієнтів, але й для збереження своїх постійних покупців. Достовірність
маркетингової інформації є однієв з найнеобхідніших умов для успішних продажів
на ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Ви вже знаєте що маркетингові
дослідження являють собою збір, реєстрецію й аналіз даних із маркетингових
проблем. Основна мета маркетингових досліджень полягає в зниженні ступеня
невизначеності й прийнятті ефективних рішень у маркетингових проблемах.
Цілі маркетингового дослідження випливають
із виявлених проблем. Маркетингові дослідження можуть носити «розвідувальний»
характер, тобто бути спрямованими на збір попередньої інформації, або носити
описовий характер.
У результаті маркетингових досліджень
створюється інформаційна база, що є основою для складання прогнозів програм і
стратегій. Процес проведення маркетингових досліджень починається з визначення
потреб і завершується підготовкою й презентацією заключного звіту.
Процес маркетингового дослідження
складається з таких етапів:
♦ визначення проблеми;
♦ визначення потреби в товарі, послузі;
♦ формулювання цілей маркетингового дослідження;
♦ вибір методів проведення маркетингового дослідження;
♦ визначення типів і джерел інформації;
♦ вибір методу збору даних;
♦ розробка форми для збору даних;
♦ збір даних;
♦ аналіз даних;
♦ підготовка й презентація заключного звіту.
2. Методи маркетингових досліджень.
Існують такі методи маркетингових
досліджень:
— спостереження в магазині. Дослідники використовують відеоспостереження,
щоб вивчити покупців у їхньому «природному середовищі»;
— спостереження вдома. Компанії посилають дослідників додому до
покупців для вивчення їхнього ставлення до товару;
— дослідження за допомогою
фокус-групи. Компанії набирають одну або більше фокус-груп, які
обговорюють товар або послугу. Фокус-група може складатися з 6—10 осіб. Вони відповідають на запитання й
коментують один одного. Зазвичай цей процес записується на відео й пізніше
обговорюється командою менеджерів;
— опитуваня й огляд. Компанії збирають інформацію у вигляді інтерв'ю
з великою вибіркою населення;
— методи поглибленого інтерв'ю. Компанії організовують поглиблену дискусіюз
учасниками опитування для того, щоб зрозуміти їхні підсвідомі або приховані
мотивації;
— маркетингові експерименти. Продумано добираються групи споживачів і
аналізуються розбіжності в їхніх відповідях. Використовуючи кабельне
телебачення або електронну пошту, компанії оцінюють різні рекламні кампанії,
ціни й просування товару й можуть побачити, які з них найкращі.
Зараз найбільшою популярністю користуються
такі методи: фокус-груп, анкетування й оглядів.
Методи збору даних при проведенні
маркетингового дослідження поділяються на якісні й кількісні.
Методи збору даних
|
Якісні |
Збір, аналіз та
інтерпретація даних, отриманих шляхом спостереження |
|
Кількісні |
Збір даних у ході
опитувань великої кількості респондентів |
Кількісні методи збору
даних проводять за допомогою спеціально розроблених опитувальних анкет.
Маркетологи складають анкети таким чином, щоб вони були доступними для
розуміння широкою аудиторією. Водночас відповіді респондентів мають містити
достатньо інформації, яку можна було б використовувати для аналізу й вироблення
ефективного маркетингового рішення.
Статистичну обробку інформації, що виникає
в ході соціологічних досліджень, можна проводити із застосуванням сучасних
пакетів статистичної обробки даних SPSS i MicroCase. Вони
розроблені для вивчення конкретних практичних ситуацій. Точність і швидкість
проведення маркетингових досліджень істотно підвищується за допомогою
Міcrosoft Office Excel 2007. Цей потужний процесор електронних таблиць
можна використовувати майже на всіх етапах дослідження — від збору й
накопичення даних до виконання аналізу й підготовки маркетингового звіту.
Це цікаво
Наприкінці XX століття
з'явилися нові види маркетингу: соціально-етичний маркетинг та так званий «дикий»
маркетинг
3 історії питання.
Соціально-етичний маркетинг
Концепція соціально-етичного
маркетингу передбачає отримання вигоди через задоволення потреб своїх
клієнтів, але без завдання шкоди суспільству. Сам продукт або компанія, що його
виробляє, задовольняє неекономічні потреби суспільства. Наприклад, МакДональдс
один раз на рік, 20 листопада, проводить акцію «Всесвітній день дитини», коли
всі гроші від продажів ідуть у фонд Рональда Макдональда й направляються на
благодійні цілі. Ось іще приклади соціально-етичного маркетингу: поступове
збільшення випуску економічних малолітражних легкових автомобілів із
каталізаторами, електромобілів, виробництво екологічно чистих продуктів
харчування — усе це свідчення життєвості ідей соціально-етичного маркетингу.
Широко відомий епізод із компанією «Кока-Кола», коли група захисників інтересів
споживачів і навколишнього середовища висунула їй обвинувачення в низькій
поживній цінності напою; у тому, що цукор і фосфатна кислота, які містяться в
ньому, руйнують зуби; кофеїн викликає судоми, безсоння, шлунково-кишкові
розлади; деякі компоненти рецептури (бромована олія, сахарин) заборонені
американським Управлінням із контролю якості харчових продуктів, медикаментів і
косметичних засобів. Компанія була вмушена відреагувати на ці обвинувачення, і
одним з ужитих заходів була зміна складу компонентів у
напої.
3 історії питання.
«Дикий» маркетинг
«Дикий» маркетинг заснований на
використанні яскравих, таких, що запам'ятовуються, образів і акцій. Наприклад,
«Pizza Hut» розмістила десятиметрове оголошення, що обійшлося їй в 1,25
мільйона доларів, на борту російської ракети-носія «Протон», підтримавши тим
самим аерокосмічне агентство Росії. В Америці маркетологи пішли ще далі, запропонувавши
компанії «Кока-Кола» проектувати зображення свого логотипа на місячний диск.
Подібні рекламні витівки навряд чи можна вважати чимось принципово новим. Ще в
1970-ті роки Альфред Хічкок сплавив униз по Темзі ляльку, що зображувала його
самого на повний зріст, для того аби привернути увагу до свого нового фільму.
3. Реклама -двигун торгівлі.
Рекламування продукції є важливим
елементом маркетингу. Традиційні методи рекламування нових товарів, як і
раніше, широко використовуються й виявляються цілком ефективними.
До них належать:
— рекламні буклета;
— реклама на біг-бордах;
— ефектні торговельні знаки;
— нанесення назви фірми на
ручки, плакати, календарі тощо.
У сучасному суспільстві рекламний бізнес
простягнув свої «щупальця» повсюдно, вдаючись до таких методів, як
комерціалізація громадських місць, використання знаменитостей для популяризації
торговельних марок. На думку експертів, сьогодні ми бачимо впродовж дня до 1500
рекламних оголошень. Фактором, що ускладнює роботу маркетологів, виступає подальше
розгалуження мережі мас-медіа. Тепер людям є із чого обирати: їм доступні сотні
каналів кабельного телебачення, мільйони Інтернет-сторінок і тисячі найменувань
журналів. Більше того, сьогодні, нарешті, взагалі можна уникнути телевізійної
реклами, використовуючи відеомагнітофон. Природно, що така ситуація вимагає від
маркетологів створення оригінальних варіантів реклами продукту, які могли б
зацікавити покупців.
Інтернет — прекрасний засіб для
поширення реклами й антиреклами. Чати й спеціальні сайти, на які будь-який
бажаючий може викласти негативну інформацію щодо товарів та послуг, що не
виправдали його очікувань, дозволяють швидко виявити несумлінні компанії, які
викидають на ринок товари низької якості. Однак для тих, хто дійсно може
запропонувати щось особливе, маркетинг через Інтернет пропонує нові можливості
для розширення бізнесу, не пов'язані зі значними витратами;
Це цікаво
Рекламний «шум» особливо важливий
для впливу на свідомість молоді, яку більшість маркетологів уважають
пріоритетною цільовою групою. Установлено, що для людей, які народилися між
1979 і 1994 роками, інформації, отриманої від знайомого, цілком достатньо для
того, щоб прийняти рішення щодо нової покупки («Анатомія шуму» Еммануель
Розен).
Компанії, що займаються дослідженнями у
сфері маркетингу, з'ясували, що сьогодні молоді жінки, які купили якийсь
предмет одягу, рекомендують придбати такий самий удвічі більшій кількості своїх
знайомих, аніж це зробили б їхні матері. Стратегія, що нею користується
компанія Kibu.com для розкручування свого сайту, одержала назву «маркетинг
рівності». Kibu.com наймає велику кількість школярок, які
відвідують місця, де збирається молодь, роздають там усіляку дрібну парфумерію
й розповідають про сайт. Ця стратегія має переконати споживачів у тому, що ті
люди, які стоять за брендом, можуть бути їхніми друзями.
4. Прямі продажі.
Прямі продажі - це просування (англ. promotion)
товару від виробника до споживача «без крамниці », оминаючи роздрібну мережу.
Розрізняють три основні способи прямих продажів:
♦ торгівля розносна (у тому числі мережева);
♦ торгівля поштою;
♦ торгівля через крамниці, що належать виробникові (наприклад
«BergHOFF»).
При прямих продажах продавець сам шукає
клієнта й сам вступає з ним у контакт. Реалізація товарів кінцевому споживачеві
відбувається як результат індивідуальної або групової презентації товару з
рекомендаціями щодо його використання. Це дає можливість клієнтам детально
ознайомитися із продукцією в зручному для них місці й у зручний час. Покупець
може протестувати продукцію й при бажанні замовити її з доставкою додому.
Простіше кажучи, прямі продажі — це безпосередній прямий контакт продавця з
покупцем.
Саме так працюють мережеві компанії
«Avon», «Faberlic», «Amwey», «Rainbow», «Oriflame» та інші. Такі компанії
беруть на себе розробку, удосконалення продукції, розширення асортименту,
доставку й зберігання продукції, забезпечують розробку навчальних посібників,
проведення тренінгів та семінарів, видання довідкової й рекламної продукції.
Торговельні агенти виступають як
незалежні підприємці, тобто беруть на себе всі ризики свого бізнесу, можуть
поєднувати його зі своєю основною роботою або зробити повноцінну кар'єру в
компанії. Торговельні агенти одержують доходи від продажу продуктів
безпосередньо споживачам, тобто від роздрібної націнки, а також у вигляді
премій від індивідуального та групового обігу.
? Робота за запитаннями
1. Яка мета маркетингових
досліджень?
2. Перелічіть складові маркетингового
дослідження.
3. Які цілі й можливості реклами?
4. Охарактеризуйте види прямих продажів.
5. Розкажіть про особливості прямих
продажів.
6. Усім відомо, що «покупець завжди
правий». Як ви вважаєте, чи виправдане це твердження в сучасному житті?
7. Як ви вважаєте, чи є маркетингова діяльність
обов'язковою для кожного підприємства на сучасному ринку товарів і послуг?
8. Поясніть різницю між
адміністративно-командною й ринковою економічними системами.
9. Охарактеризуйте три основних питання економіки.
10. Як вирішуються три основнйх питання
економіки в умовах ринкової системи?
11. Охарактеризуйте суть якісних методів
маркетингових досліджень.
12. Яка сфера застосування кількісних
методів маркетингових досліджень?
13. Виберіть із наведеного переліку
кількісні методи маркетингових досліджень:
а) спостереження;
б) анкетування;
в) інтерв'ю;
г) метод експертних
оцінок;
д) опитування.
14. Охарактеризуйте різницю між
торгівлею через магазини й торгівлею шляхом прямих продажів.
15. Збільшення споживаная дешевих
продуктів харчування свідчить про:
а) зниження рівня життя;
б) підвищення рівня життя;
в) підвищення заробітної плати;
г) зниження цін.
16. Який метод маркетингових досліджень
ви вважаєте найбільш ефективним? Чому?
ПРАКТИЧНА РОБОТА.
Проведення маркетингових досліджень проекту.
Розробка анкети для
вивчення купівельного попиту об'єкта проектування
Послідовність виконання:
1. Визначте мету вашого маркетингового
дослідження.
2. Визначте метод маркетингового дослідження,
який підходить найбільше для вирішення проблеми.
3. Організуйте анкетування;
— визначте коло осіб, яких ви плануєте
залучити до опитування;
— складіть відповідну анкету;
— проведіть анкетування.
4. Проаналізуйте результати анкетування.
5. Внесіть корективи в проект, якщо це
необхідно.
6. Підготуйте рекламу вашого проекту.
7. Поповніть портфоліо вашого
проекту.
02. 01. 2023 р.
Робота з інформаційними джерелами.
Пошук зразків декоративно-ужиткового мистецтва
для проєкту
1. Люди
як спосіб отримання інформації
Людина є
найголовнішим джерелом інформації. Це живе джерело, яку є суб'єктом діяльності,
бере участь у багатьох природних і соціальних процесах, має численні зв'язки та
є найпродуктивнішим, невичерпним джерелои інформації. Людина - свідок
подій і змін у навколишньому світі або їх учасник. Вона виступає
найзмістовнішим носієм інформації про навколишній світ , а також про себе, свій
внутрішній світ. І, звичайно, вона є розповсюджувачем інформації, отриманої від
інших людей. З точки зору дослідника, людина є особливим джерелом
інформації, адже на відміну від документальних та предметно-речових джерел,
вона може бути неочікуваною, може розкритися або не розкритися, може сказати
правду чи неправду тощо.
2.
Документальні джерела
Поняття
"документ" можна охарактеризувати як матеріальний носій інформації
для передачі її в часі й просторі або як папір, що юридично закріплює за його
власником право на що-небудь. засвідчує будь-який факт, його достовірність і
адекватність.
Документи можна
класифікувати за сферою їх обігу.
Виробничі - різні тексти, що забезпечують
інформаційне обслуговування виробничого життя трудових колективів, потреби
управлінь у державній та виробничій сфері. Такі документи завжди мають бути
зареєстровані. Але не існує жодних нормативів доступу до таких
документів. Тож дістати необхідну інформацію буває справою нелегкою, доводиться
вживати різних нестандартних заходів, аби заволодіти потрібною інформацією, а
також заручатися допомогою людей, які мають відношення до потрібних документів.
Документи
суспільних організацій - як
виробничі, забезпечують інформаційне обслуговування партій, різних організацій,
громадських рухів, об'єднань. Дістати таку інформацію також нелегко.
Побутові
документи можуть
містити як офіційні, так і особисті матеріали. Вони забезпечують інформаційне
обслуговування людей у побуті. Знайти такі документи найважче, адже вони є
приватною власністю людини, яку вона може показати за власним бажанням.
3.
Джерело інформації - предметно-речове середовище
Предметно-речова
сфера - це те, що оточує нас. Це предмети, речі, об'єкти, які можуть бути для
дослідника носієм різної інформації. Дуже важливо для учня правильно визначати
ці джерела інформації.
Щодо проблем
технології дизайну виробів декоративно-ужиткового мистецтва, це можуть бути
об'єкти, розташовані в певних приміщеннях. Багато цікавого ілюстративного
матеріалу можна побачити в Інтернеті, однак дуже важливо навчитися самостійно
фіксувати за допомогою електронних пристроїв (фотоапарата, телефону, планшета)
ці предмети.
Завдання: знайти певну кількість фотографій,
малюнків, ілюстртрацій, креслень обраного для проектування виробу.
Джерела пошуку:
ілюстрації в журналах, книгах (зробити ксеерокопію або відсканувати),
зображення виробу в мережі Інтернет (записати на електронний носій).
26.102023 р.
Техніка «Айріс фолдінг». Створення малюнка з використанням різнокольорових смужок з паперу, розташованих поспіралі. Добір матеріалів, інструментів
Техніка «Айріс
фолдінг» зародилась в Голандії в перекладі «райдужне складання».
«Айріс фолдінг» - техніка складання смужок
кольорового паперу під кутом у вигляді спіралі. Проріз силуету малюнка
заповнюється смужками паперу, шкіри, тканини, текстильних стрічок. Ними часто
прикрашають свої витвори сучасні дизайнери.
Малюнки у техніці айріс
фолдінг виконуються за допомогою ай ріс-шаблонів
(схем). В айріс
фолдінгу
можно використовувати спеціальний папір для цієї техніки, звичайний кольоровий, оксамитовий,
пакункову для подарунків, фольгу, тканину, листя з дерев загалом
у кого на скільки вистачить фантазії
та уяви.
Матеріали та інструменти: шаблони, ножиці, клей; смужки кольорового паперу, картон;
схеми, скрепки або скотч, папір, лінійка, олівець.
Послідовність виготовлення виробу
1. Виготовлення шаблону
Існує
декілька видів шаблонів. В основі кожного з них лежить геометрична фігура
(рівносторонній трикутник, квадрат, п’ятикутник, шестикутник).
2. Виготовлення схеми
Малюємо
квадрат 10×10 см. На кожній стороні відкладаємо рівні відрізки (від вершини
вправо по 1см). Одержуємо 4 точки.
З'єднуємо їх і отримуємо новий квадрат, менший
від попереднього. Нумеруємо його сторони. Повторюємо попередній крок. І
так продовжуємо до тих пір. Поки в середині не залишиться маленький квадрат.
3.
Підготовка фону
На картоні для виготовлення листівки вирізаємо отвір у
вигляді силуета вибраного малюнка
(обводимо малюнок по контуру і вирізаємо).
4. Виготовлення смужок
Нарізаємо смужки з
кольорового паперу шириною 2 см, а довжина залежить від розміру шаблону (для квадрата – це 4
різні кольори).
Кожну
смужку складаємо вздовж пополам або ж обклеюємо тканиною
5. Заповнення
фону
На шаблон
прикладаємо картонну основу лицьовою стороною вниз. Фіксуємо скрепками або скотчем.
Заготовлені смужки
паперу поступово прикладаємо їх відносно ліній на шаблоні, згином всередину за
годинниковою стрілкою. Першу смужку приклеюємо так, щоб закрилась цифра 1, і
т.д. Смужки приклеюємо кінчиками країв. Кожна наступна смужка частково
прикриває попередню.
Останній маленький
квадрат заклеїти шматочком тканини.
Бажаю успіхів у творчості!
Немає коментарів:
Дописати коментар