Харчування для здоров'я
Для нормального росту, розвитку й підтримання життєдіяльності організму необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та вода, які людина отримує з їжею.
Повноцінне харчування, тобто харчування в потрібній кількості та якості,— це важлива умова збереження здоров’я й працездатності, а для дітей і підлітків — ще й необхідна умова росту й розвитку. Неправильне харчування є причиною виникнення захворювань і розладів функцій організму.
Неправильне харчування
Регулярне переїдання | Є причиною ожиріння й цукрового діабету. Виникають проблеми в роботі серцево-судинної та травної систем, знижується працездатність і стійкість до захворювань |
Голодування | Недостатня кількість і погана якість їжі призводять до порушення обміну речовин, розладу роботи всіх фізіологічних систем та зниження імунітету |
Раціональне, тобто збалансоване, харчування — найважливіший чинник профілактики захворювань і збереження здоров’я. Повноцінний раціон має містити вуглеводи, жири, білки, вітаміни, неорганічні речовини й мікроелементи. З білків складаються тканини й органи нашого організму, вони беруть участь у багатьох процесах життєдіяльності. Жири виконують переважно енергетичну й будівельну функцію. Вуглеводи забезпечують наш організм енергією. Вітаміни — важливі біологічно активні речовини, що необхідні для перебігу важливих процесів в організмі. Відсутність, нестача або, навпаки, надмірна кількість кожного компонента харчування призводять до порушень процесів життєдіяльності. Важливо також дотримуватися раціонального питного режиму, оскільки вода є необхідним компонентом харчування.
Для збереження здоров’я і працездатності їжа має повністю відновлювати ту кількість енергії, яку людина витрачає протягом доби.
Під час складання добового раціону необхідно враховувати як потреби організму в основних поживних речовинах та енергії, так і склад цих речовин і їхню енергетичну цінність. Крім того, необхідно суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних правил зберігання продуктів і технології приготування їжі.
Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Які з принципів харчування для здоров'я ви знаєте й використовуєте в повсякденному житті? Чи є такі принципи, які ви знаєте, але не використовуєте, і чому?
Знайдіть необхідну інформацію і виконайте завдання. Продукти, у складі яких багато білка, називають білковими.
Харчування при різному фізичному навантаженні
Фізичні навантаження необхідні здоровому організму, вони допомагають зберігати здоров’я, підвищують тонус м’язів, покращують настрій. У нашому житті є різні фізичні навантаження: маленькі (ми відпочиваємо), помірні (наприклад, ми гуляємо в парку), важкі (наприклад, ми пробігли крос або скопали грядку). Різні навантаження вимагають різних витрат енергії. Цю енергію, як ви пам’ятаєте, можна визначити в кілокалоріях.
У разі значних фізичних навантажень режим харчування має певні особливості:
• під час фізичних вправ організм погано перетравлює їжу, тому не можна їсти безпосередньо перед тренуванням. Прийом їжі до і після закінчення занять має бути приблизно через одну-дві години;
• за високих фізичних навантажень рекомендують їсти 4-5 разів на добу;
• у дні тренувань обід і сніданок мають бути досить калорійними, але разом із цим кількість їжі не має бути великою.
Отже, харчування за різних фізичних навантажень має відповідати енергетичним витратам організму. Під час розрахунку енергетичних витрат слід обов’язково враховувати свою масу тіла, а також особливості навантажень, властиві певному виду фізичної активності.
Контроль за масою тіла
1869 року бельгійський соціолог і статистик Адольф Кетле запропонував показник, що дозволяє оцінити ступінь відповідності маси тіла людини її зросту й визначити, якою є маса тіла: недостатньою, нормальною чи надлишковою. Цей показник він назвав індексом маси тіла. Індекс маси тіла є важливим під час визначення напрямку лікування тих чи інших захворювань.
Індекс маси тіла (ІМТ) розраховують за формулою.
Для дітей і підлітків оцінити індекс маси тіла може лише лікар, оскільки існують значні індивідуальні відмінності в процесах росту й розвитку. Лікарю потрібно враховувати не тільки зріст і масу, але також вік, стать, тип статури підлітка, особливості його індивідуального розвитку, стан здоров’я та деякі інші показники.
Утім, це не означає, що ви самі не можете здійснювати контроль за масою свого тіла. Це можна робити за принципами харчування для здоров’я, характеристикою поживних речовин, особливостями своїх фізичних навантажень. Крім того, важливо вміти розраховувати калорійність свого раціону відповідно до енерговитрат організму.
Повноцінний раціон містить вуглеводи, жири, білки, вітаміни, неорганічні речовини та необхідну кількість води.
Харчування при різних фізичних навантаженнях має відповідати енергетичним витратам організму. Саме тому важливо вміти розраховувати калорійність свого раціону та контролювати масу тіла.
29.12.2021 р.
Самореалізація особистості
Недостатньо
знати собі ціну — треба ще вміти себе реалізувати (Євген Сагаловский).
Кожна
психологічно зріла особистість по-своєму унікальна і має неповторні
індивідуальні риси. І нехай довжина життєвого шляху зумовлена вищими силами,
лише від особистості залежить її ширина і глибина. Саме в останніх критерії
часто криються проблеми особистості, суть яких зводиться до питання
самореалізації людини. Деякі люди успішно проходять шлях самопізнання і
самоприйняття, знаходять свою нішу, в якій їм вдається розкрити свої
можливості, задіяти потенціал і отримати задоволення від дій. Інші більшу частину
життя проводять у пошуках уявлення про себе – образу «Я» і, не досягнувши
зрілої ідентичності, губляться в океані життя, не зумівши реалізувати себе.
Третя категорія людей зовсім не намагаються розкрити природні таланти і
пропалюють своє життя даремно.
Самореалізація
особистості в психології означає два явища:
- сам процес реалізації наявних
природних здібностей людини та потенціалу, набутого в результаті
цілеспрямованої діяльності особистості;
- результат, досягнутий персоною
при втіленні в життя талантів, здібностей, навичок, знань, який
сприймається особистістю як важлива складова його існування.
Самореалізація: процес пізнання, розвитку,
самовдосконалення.
Людину, у
якої розвинені і застосувуються на практиці внутрішні
вроджені і придбані ресурси, суспільство оцінює як успішну особистість. Щоб
відбулася така оцінка соціумом,сталося самопризнание особистістю досягнутих
висот, безсумнівно, особа повинна:
- інтелектуально пізнати себе,
- прийняти свою індивідуальність,
- усвідомити свою стійкість і
цілісність у часі,
- сформувати вірну самооцінку,
- безперервно розвивати і
розширювати структуру таланту.
Тобто процес
самореалізації вимагає від особи, в першу чергу, активного застосування
вольових зусиль в умовах конкретної діяльності.
Проблеми самореалізації особистості
Питання
самореалізації цікавив видатні уми давнини. В роботах Аристотеля є багато
міркувань про значущість цього явища, наприклад: «Щастя досяжне через
реалізацію потенційних талантів людини».
Проблема
самореалізації була аспектом вивчення американського психолога А. Маслоу.
Вчений вважав, що необхідність людини в самоактуалізації, самовираженні,
самореалізації закладеного потенціалу знаходиться на самому верхньому рівні,
«прикрашаючи» піраміду потреб. Маслоу вважав, що задоволення цієї найвищої
потреби – найбільш складне завдання у порівнянні з подоланням початкових
рівнів: потреб фізіологічної природи (потреба в їжі і воді, у відпочинку), в
безпеці і соціальних аспектах (дружби, любові, повазі). На думку психолога,
дістатися до такої високої «планки» піраміди вдається не більше 4% людської
популяції, при цьому задоволення навіть на 40% спраги самореалізації,
особистість відчуває себе щасливою.
Не всі вчені
поділяють точку зору автора «Ієрархії потреб» щодо такого розподілу по
значущості потреб особистості. Однак не підлягає сумніву факт: реалізація
людиною наявного потенціалу, успішне застосування на практиці знань і навичок в
значущих для особистості сферах діяльності – незмінна складова щасливого життя
особистості.
На шляху
становлення особистості та її кінцевої мети – самореалізації, часто виникають
серйозні психологічні проблеми, викликані явним невідповідністю між
енергетичним потенціалом, інтелектуальними можливостями, рівнем набутих навичок
і знань і ступенем актуалізації умінь в реальності. В силу різних обставин:
важких або нездоланних перешкод зовнішнього середовища (наприклад: проживання в
зоні затяжного військового конфлікту), що заважають внутрішніх чинників
(наприклад: поганий зір з природною обдарованістю до малювання) справжні здібності
людини не збігаються з бажаним кінцевим результатом діяльності. Це розбіжність
можливостей, прагнень, бажань з фактичним становищем у житті особи призводить
до виникнення відчуття незадоволеності, а у деяких людей потенціює патологічні
відхилення психіки.
Різке
припинення перспективи втілити існуючі вміння в життя є для людини сильним
стресовим фактором. Наприклад: талановита і цілеспрямована спортсмен в
результаті аварії змушений задовольнятися пересуванням в інвалідному візку, і
природний наслідок виникла неможливість проявити себе на спортивному поприщі –
формування важкої і затяжної депресії. Ще одним прикладом зовнішнього втручання
може бути крах багаторічної роботи перспективного вченого в результаті
припинення фінансування проекту. Наочно демонструє наступне негативний розвиток
подій: хоча первинне по суті захворювання – алкогольна залежність, однак недуга
отяготился на фоні самотності жінки клімактеричного віку, яка не змогла
реалізувати себе в житті в бажаному якості – в ролі дружини і матері.
Самореалізація: складові успіху
С. Мадді в
результаті багаторічних досліджень у своїй теорії особистості привів
характеристики повноцінно функціонуючого людини. Він описує особистість, здатну
на самореалізацію як особу:
- володіє свободою дій у
будь-яких життєвих ситуаціях;
- ощущающую самостійний контроль
над життям;
- рухливу, що має високі
адаптаційні ресурси;
- діючу спонтанно у прийнятті
рішень;
- має творчий потенціал.
Не всі
психологи однозначно трактують вищевказані характеристики людини як необхідні
риси, якості, умови для самореалізації особистості. Проте очевидно, що для
досягнення успіху необхідна не стільки вроджена обдарованість, а скільки
придбані властивості: цілеспрямованість, впевненість у собі, розуміння мети,
рішучість, працьовитість, життєвий азарт. Самореалізація можлива на тому рівні
розвитку людини, коли особистість відкриває і розвиває свої здібності,
усвідомлює пріоритети у своїх інтересах і потребах, має певний набір якостей
характеру, готова докладати певні вольові зусилля.
Самореалізація: рушійні сили
Які чинники
мотивують людину на тривалий копітка праця для досягнення самореалізації? Як
правило, людиною керують природні потреби і загальнолюдські цінності, серед
яких:
- необхідність у визнанні як
члена соціуму;
- потреба в повазі;
- жага розвинути і
продемонструвати інтелект;
- прагнення створити сім’ю і
обзавестися потомством;
- мрія встановити спортивні
рекорди;
- прагнення зайняти гідну нішу в
суспільстві;
- необхідність позбутися від
шкідливих звичок і стати фізично здоровою людиною.
Рушійні сили
для самореалізації – зрозумілі і прості, ідеали людства – непорушні й
різноманітні, тому процес втілення в життя своїх прагнень не має часових рамок.
Самореалізації особистості: життєві стратегії
Значущим
умовою для самореалізації є вміння оперативно обирати, змінювати і
видозмінювати стратегії, швидко адаптуватися до нових вимог, зберігаючи при
цьому спокій і здоровий глузд.
Життєві цілі
людини –
поняття щодо нестабільні і непостійні. Це пояснюється тим, що зі зміною віку,
соціального статусу, стану здоров’я, рівня доходів змінюються потреби
особистості, а отже, формуються нові цілі, що вимагають кардинальної зміни
стратегій. Наприклад: школяр-старшокласник вибрав цікаву професію і прагне
вступити в престижний університет. Його стратегія дій і сфера прикладених
зусиль буде зосереджена в області придбання достатніх знань. Досягнувши першої
ступені самореалізації, людина спантеличений потребою в отриманні посади в
цікавій для нього галузі, подальшої адаптації в новій ролі, прагненні досягти
професійних висот, відповідно коригується його життєва стратегія. Неважко
передбачити, як зміняться цілі молодого чоловіка, коли він зустріне свою любов
і відчує потребу самореалізації як чоловіка і батька.
Самореалізація: сфери втілення здібностей
Особистість
використовує різні інструменти, щоб зайняти свою нішу в житті,досягти
результатів самореалізації і отримати суспільне визнання. Людина розкриває свої
здібності через професійну діяльність, творчість, заняття спортом, наукові
вишукування, реалізовує себе в сім’ю та дітей.Існують різні сфери
самореалізації, і проявити себе в найкращому світлі у всіх іпостасях – не
зовсім реальна, хоча здійсненне деякими особами, завдання.
Професійна
самореалізація –
досягнення вагомих успіхів в обраній і цікавить особистість сфері трудової
діяльності. Зокрема, може виражатися в зайнятті бажаної посади, виконання
приносять задоволення професійних обов’язків. Термін може включати, однак не є
ідентичним поняттю, професійну успішність, що означає в більшій мірі високий
рівень заробітної плати, зайняття престижної посади.
Соціальна
самореалізація –
досягнення успішності у взаєминах у суспільстві, причому саме в такій кількості
і якості, які приносять відчуття щастя людині, а не обмежуються мірками,
встановлюваними соціумом. Наприклад, людина може відчувати глибоке задоволення
від своїх дій, надаючи добровільну допомогу сиротам в дитячому будинку. У теж
час, така волонтерська діяльність для деяких членів суспільства може здаватися
марною тратою часу і сил.
Самореалізація
для жінок часто
трактується як істинним, природно закладеним призначенням представниць слабкої
статі. Успішне здійснення жінкою потенціалу: зустріти свою любов, сознать
сім’ю, відбутися як мати, для більшості дам – необхідний компонент для відчуття
себе щасливою особистістю.
Творча
самореалізація включає
в себе розкриття талантів не тільки в сфері мистецтва та творчості, але й
успішне застосування своїх здібностей і знань в науковій діяльності. Досягти
видимих успіхів, зробити видає відкриття, створити геніальний шедевр – життєво
важлива мета творчих натур.
29.05. 2021 р.
Вільний хлор (СІ, М=71) –
зеленкувато-жовтий газ із різким
подразнюючим запахом. Він приблизно у 2,5 раза важчий за повітря, тому
скупчується в низинній місцевості, підвалах, тунелях, криницях. Щорічне
споживання хлору у світі становить десятки мільйонів тонн. У великих кількостях
хлор використовується для знезараження води як дезінфікуючий засіб, для
вибілювання тканини та паперової маси.
Отруєння парами хлору
Мінімально відчутна концентрація
хлору в повітрі – 2 мг/м3. Хлор вражає легені, подразнює слизові
оболонки та шкіру. Дія хлору
протягом 30-60 хвилин у межах 100-200 мг/м3 – небезпечна для життя,
вища концентрація миттєво викликає смерть.
Гранично
допустима концентрація хлору в атмосфері:
v середньодобова – 0,03 мг/м3;
v максимальна разова – 0,1
мг/м3;
v у робочому приміщенні – 1
мг/м3.
Наявність
хлору в повітрі та його концентрацію можна визначити за допомогою
універсального аналізатора типу УГ-2, а також приладами хімічної розвідки. Для
визначення хлору можуть бути використанні і такі види індикаторного паперу: йодокрохмальний,
флуоресцеїновий та толуїдиновий.
Перші
ознаки отруєння парами хлору:
Ø різкий загрудний біль;
Ø сухий кашель, блювання,
задуха;
Ø порушення координації
рухів;
Ø різь в очах, сльозовиділення.
Індивідуальні
засоби захисту
Органи дихання та очі від хлору
захищають фільтруючі та ізолюючі протигази марок А, БКФ, В, Е, Г, військові
протигази, протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі протигази
При ліквідації
аварії на хімічно небезпечних об’єктах з викидом хлору користуються: ¤ ізолюючими протигазами;
¤ прогумованими костюмами;
¤ гумовими чобітьми та рукавицями.
Перша
допомога при отруєнні хлором:
š потерпілого негайно виносять із
приміщення на свіже повітря, вкривають і дають зволожений
кисень;
š шкіру і слизові оболонки
промивають 2 % садовим розчином не менше 15 хвилин;
š якщо дихання відсутнє,
треба зробити штучне дихання «рот у рот».
При виробничій аварії на хімічно небезпечному
підприємстві, при зберіганні чи транспортуванні хлору може статися витік речовини і її
концентрація в повітрі буде небезпечною для людей, тварин і навколишнього
середовища.
В цьому
випадку необхідно:
™ не допускати людей в небезпечну
зону без засобів захисту (хлор подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів);
™ не допускати попадання
хлору на незахищену шкіру (викликає опіки);
™ за допомогою фахівців усунути
причину аварії та ліквідувати її наслідки.
31.08.2022р.
Правила
поводження з вибухонебезпечними предметами та в інших надзвичайних ситуаціях
.
Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично
скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й
навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко
розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну
вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато
складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна
світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами
украй актуальним.
Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти
будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов
вибухати.
До вибухонебезпечних предметів належать:
- вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під
впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового
пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з
виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
- боєприпаси - вироби військової техніки одноразового
вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів
належать:
·
бойові частки ракет;
·
авіаційні бомби;
·
артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);
·
інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні
міни);
·
ручні гранати;
·
стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів,
карабінів, автоматів тощо);
- піротехнічні засоби:
·
патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні,
спеціальні);
·
вибухові пакети;
·
петарди;
- ракети (освітлювальні, сигнальні);
·
гранати;
·
димові шашки.
- саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один
елемент конструкції саморобного виготовлення:
·
саморобні міни-пастки;
·
міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього
побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.
Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів,
гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і
знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість
спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у
багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять
додому, у двір, до школи. Тому так важливо розуміти наслідки подібних дій, дотримуватися
правил поведінки у таких ситуаціях.
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
·
наближатися до предмета;
·
пересувати його або брати до рук;
·
розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
·
розпалювати поряд багаття або кидати до нього
предмет;
·
приносити предмет додому, у табір, до школи.
Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих
про знахідку!
Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які
можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть,
не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям,
розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.
Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:
1. ретельно вибирати місце для багаття. Воно
повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;
2. перед розведенням багаття в радіусі п'яти
метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або
обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50
см);
3. користуватися старими багаттями не завжди
безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що
не вибухнули;
4. у жодному випадку не підходити до знайдених
багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що
може вибухнути.
Практично всі вибухові речовини чутливі до
механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і
обережності.
Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або
знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені
фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.
Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є
тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть
люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв.
Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити
або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки,
банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко
відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим
пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить
привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних
телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.
Тому бездоглядні предмети в транспорті,
кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.
Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що
маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:
·
припарковані біля будівель автомашини, власник яких
невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли
автомобіль давно непорушно припаркований;
·
наявність у знайденому механізмі антени або
приєднаних до нього дротів;
·
звуки, що лунають від предмету (цокання годинника,
сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;
·
наявність джерел живлення на механізмі або поряд з
ним (батарейки, акумулятори тощо);
·
наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться
від механізму на велику відстань.
Якщо знайдений предмет видається підозрілим,
потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.
Якщо знайдено забуту річ у громадському
транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити,
кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не
вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).
У разі знаходження підозрілого предмета у
під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі
неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до
найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого
самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».
Якщо підозрілий предмет знайдено в установі,
потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.
У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
1. Негайно повідомити чергові служби органів
внутрішніх справ, цивільного захисту;
2. Не підходити до предмету, не торкатися і не
пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;
3. Припинити всі види робіт в районі виявлення
вибухонебезпечного предмету.
4. Не користуватися засобами радіозв’язку,
мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце
знахідки та повідомити час її виявлення.
У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий
пристрій й здійснюється евакуація:
·
одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і
взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);
·
візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження
дітей тощо), гроші;
·
під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним
органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі
райони або зони можуть бути закриті для пересування;
·
тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.
Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру
вибуху:
·
обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи
немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не
запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;
·
негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ,
воду;
·
з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким
і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
·
перевірте, чи потребують допомоги сусіди.
Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою
цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або
допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце.
До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої
парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.
Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться
люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху
жертв буде набагато більше.
Отож:
·
не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із
знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими
пристроями;
·
виявивши річ без господаря, треба звернутися до
працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;
·
не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу
підозрілої знахідки.
Для поштової кореспонденції з пластиковою міною
характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка.
На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах.
Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і
надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і
т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у
воду.
Правила
безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях
1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:
·
закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими
стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;
·
вимкнути світло, закрити вікна та двері;
·
зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має
вікон на вулицю (ванна кімната, передпокій);
·
інформувати різними засобами про небезпеку близьких
чи знайомих.
2. У разі загрози чи ведення бойових дій:
·
закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими
стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити
воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
·
взяти документи, гроші і продукти, предмети першої
необхідності, медичну аптечку;
·
відразу залишити житловий будинок, сховатися у
підвалі або у найближчому сховищі;
·
попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям
похилого віку і дітям;
·
без крайньої необхідності не залишати безпечне місце
перебування;
·
проявляти крайню обережність; не варто панікувати.
3. Якщо стався вибух:
·
уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати
вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите
скло, чи не потрібна комусь допомога;
·
якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди.
Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької
активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;
·
виконати всі інструкції рятувальників.
4. Під час повітряної небезпеки:
·
відключити живлення, закрити воду і газ;
·
загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
·
взяти документи, гроші і продукти, предмети першої
необхідності, аптечку;
·
попередити про небезпеку сусідів і, у разі
необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;
·
дізнатися, де знаходиться найближче до укриття. Переконатися,
що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;
·
як якнайшвидше дійти до захисних споруд або
сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої
необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними
повідомленнями.
5. Під час масових заворушень:
·
зберігати спокій і розсудливість;
·
під час знаходження на вулиці – залишити місце
масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;
·
не піддаватися на провокації;
·
надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не
виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.
6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є
загроза:
·
постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру
говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;
·
за першої нагоди постаратися сповістити про своє
місцезнаходження рідним або міліції;
·
намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним,
не піддавати себе ризику;
·
якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків,
намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути
непередбачуваними;
·
не підсилювати агресивність злочинців своєю
непокорою, сваркою або опором;
·
виконувати вимоги терористів, не створюючи
конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання
вбиральні тощо;
·
уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних
тем, зі злочинцями;
·
нічого не просити, їсти все, що дають;
·
якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі
злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;
·
уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми
намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;
·
спробувати знайти найбільш безпечне місце у
приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму
терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната
або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого
шуму або у разі стрільбі;
·
при застосуванні силами спеціального призначення
сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи,
викликаючи сльози;
·
під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб
не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;
·
під час звільнення виходити швидко, речі залишати
там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно
виконувати команди групи захоплення.
7. При проведенні тимчасової евакуації цивільного
населення з небезпечної зони:
·
взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі,
лікарські засоби;
·
за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з
обмеженими можливостями;
·
·
переміщатися за вказаною адресою. У разі
необхідності – звернутися за допомогою до міліції та медичних працівників.
Бережіть своє здоров’я та життя!
30. 12. 2022 р.
Мінна безпека
Бережіть своє здоров’я та життя!
26. 10. 2023р.
Визначення стану
потерпілого.
Перша допомога при надзвичайних ситуаціях.
Алгоритм рятування
людей під час пожежі
Визначення стану потерпілого
Важливо вміти швидко й правильно оцінити
стан потерпілого. Під час огляду спочатку слід установити, живий він чи
мертвий, відтак визначити тяжкість стану, ступінь ураження, наявність
кровотечі.
Однак треба знати, що за нещасного
випадку смерть часто буває клінічною («уявною»), тому ніколи не слід
відмовлятися від надання допомоги потерпілому, уважаючи його мертвим через
відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Розв’язати питання про доцільність або
марність заходів щодо оживлення потерпілого й зробити висновок про його смерть
має право виключно лікар.
Украй важливо вміти визначити стан потерпілого
До невідкладних заходів щодо порятунку
постраждалого належать: відновлення прохідності дихальних шляхів, проведення
штучного дихання, зовнішнього масажу серця, зупинка кровотечі, іммобілізація
(знерухомлення) місця перелому (як-от, наклавши шину чи пов’язку).
Пам’ятайте, що досить часто смерть
потерпілого настає не через тяжкість травм, а через відсутність елементарних
знань із надання першої допомоги в людей, що опинилися поруч.
Перша допомога за надзвичайних ситуацій
Перша допомога — це комплекс простих медичних заходів, які виконуються на місці
(самодопомога і взаємодопомога). Основна мета першої допомоги — порятунок життя
потерпілих, їхня швидка евакуація з небезпечної зони.
Під час надання першої допомоги дуже
важливим є фактор часу. У людей, які отримали першу допомогу протягом 30 хв
після травми, ускладнення виникають удвічі рідше, ніж у тих, кому допомога була
надана пізніше. Оптимальний термін надання першої допомоги — до 30 хв після
отримання травми, у разі отруєння — до 10 хв. У разі зупинки дихання цей час
скорочується до 5-7 хв. Відсутність допомоги протягом години після травмування
збільшує вірогідність смерті серед тяжкопоранених на третину.
Нерухома пов’язка при переломах
Перев’язування рани
Штучне дихання
Кожні 20 зі 100 загиблих могли бути
врятовані, якби допомога надавалася вчасно та правильно безпосередньо на місці
події. Саме тому важливо знати, яка допомога потрібна в тому чи іншому випадку,
і вміти її надавати потерпілим.
Перед тим, як надавати першу допомогу,
необхідно оцінити ситуацію та визначити, що саме сталося, яка причина того, що
сталося, чи існує небезпека для вас і потерпілих, кого можна залучити до
надання допомоги.
Під час оцінювання ситуації, особливу
увагу слід приділити питанню, чи існує небезпека для вас і постраждалих і
наскільки ця небезпека велика. Важливо з’ясувати, чи є доступ до потерпілих і
що потрібно зробити, якщо цей доступ ускладнений. Необхідно зберігати
холоднокровність і здоровий глузд, щоб ухвалене рішення не виявилося
помилковим. У багатьох ситуаціях швидка й точна оцінка може виявитися життєво
важливою для потерпілих.
Пам’ятайте, що не можна:
- зрушувати й перетягувати
потерпілих на інше місце, якщо їм не загрожує вогонь, обвал будівлі, якщо
їм не потрібно робити штучне дихання чи надавати термінову медичну
допомогу;
- вправляти випалі органи в разі
пошкодження грудної й черевної порожнин;
- давати воду або ліки для
прийому всередину непритомним потерпілим;
- доторкатися до рани руками або
будь-якими предметами;
- видаляти сторонні предмети з
рани черевної, грудної або черепної порожнини (треба просто накрити рану
перев’язувальним матеріалом і чекати на приїзд швидкої допомоги);
- намагатися витягти потерпілого
з вогню, води, будівлі, що загрожує обвалом, не прийнявши належних заходів
для власного захисту;
Надаючи першу допомогу, передусім необхідно припинити дію факторів, що
спричинили пошкодження: витягти потерпілого з води, витягти з машини тощо
- залишати на спині непритомного потерпілого,
особливо в разі нудоти й блювання (залежно від стану його потрібно
повернути на бік або, у крайньому випадку, повернути вбік його голову).
Про те, як надавати першу допомогу в
різних ситуаціях, переглянути пам’ятку на сайті.
Алгоритм рятування людей під час пожежі
Правильне й вичерпне повідомлення про
пожежу дозволяє пожежній охороні передбачити можливе становище та вжити
необхідних заходів.
1. Негайно викликати пожежну охорону за
номером 101, повідомивши свою точну адресу, об’єкт пожежі; зустріти пожежну
охорону.
2. Якщо горіння щойно почалося, ви
можете легко загасити вогонь водою, накрити товстою ковдрою, покривалом,
закидати піском, землею. У жодному разі не гасіть водою електропроводку та
електроприлади, що перебувають під напругою,— це небезпечно для життя!
3. Якщо ви бачите, що не зможете
впоратися з вогнем і пожежа набуває загрозливих розмірів, терміново покиньте
приміщення. Перш ніж відчинити двері в палаючому будинку, доторкніться до них
зворотним боком долоні. Не відчиняйте їх, якщо відчуваєте, що двері теплі — за
ними вогонь. Не користуйтеся ліфтами під час пожежі. Спускайтеся лише сходами.
Ніколи не біжіть навмання!
Не намагайтеся захопити із
собою цінні речі та інше майно!
Ніколи не ховайтеся в
задимленому приміщенні в непримітні, віддалені місця!
4. Якщо вогонь відрізав шлях до виходу,
постарайтеся зберігати спокій. Ідіть у дальню від палаючого приміщення кімнату,
щільно зачиняючи за собою всі двері. Відчиніть вікно й постарайтеся привернути
увагу перехожих криками про допомогу.
5. Після прибуття пожежної бригади чітко
й беззаперечно виконуйте команди її працівників. Не заходьте назад у палаюче
приміщення, поки вам не скажуть, що небезпека минула.
Немає коментарів:
Дописати коментар